Історична довідка
опубліковано 24 жовтня 2019 року о 12:24

Солонянщина – квітуча часточка Дніпропетровського краю 

Відлік історії Солонянського району розпочинається 13 лютого 1923 року, коли Центральна адміністративно-територіальна комісія Всеукраїнського Виконавчого Комітету затвердила новий адміністративно-територіальний поділ України. Згідно нового поділу Катеринославська губернія була поділена на 7 округів. До складу Катеринославського округу входило 13 районів, серед них - Солонянський, що на той час об’єднував Солонянську, Микільську, Широчанську, Новопокровську волості.
Солонянський район розташований в центральній частині Дніпропетровської області на правому березі р. Дніпра та водорозподілу р. Дніпро і Мокра Сура. Адміністративний центр району - смт Солоне.
Граничить на заході з Софіївським і Криничанським районом, на півдні – з Нікопольським і Томаківським районами, на півночі – з Дніпропетровським районом. Загальна площа 173,2 тис. га. Населення району становить 40,5 тис. осіб . На його території розташовано 18 сільських і 2 селищних ради, 105 сіл і два селища міського типу (Солоне, Новопокровка).
Через територію району проходить залізнична колія Дніпропетровськ – Апостолово та два важливі автошляхи Бориспіль-Дніпропетровськ – Запоріжжя та Дніпропетровськ – Нікополь.

У смт Солоне знаходиться архітектурна пам’ятка культури ХІХ століття – будинок братів Бергманів. Після реформи 1861 року брати Бергмани, Абрам і Герман, німці за походженням, меноніти за віросповіданням, отримали тут наділи землі і утворили колонію. Абрам займався сільським господарством і був депутатом Держдуми. Завдячуючи йому, були побудовані земська школа, лікарня. Ці споруди збереглися до нашого часу.
На території оздоровчого піонерського табору в с.Микільське-на- Дніпрі знаходиться пам’ятний знак – місце загибелі князя Святослава (972 рік) в нерівному бою з печенігами.

20-30-рр – це роки становлення району. Як віхи історії того часу, на шляху до створення нових основ соціального буття людей, суспільної власності та колективної праці, навічно закарбовані у назвах новостворених сіл району. Лікнеп – ліквідація не писемності, Товтруд – товариський труд, колективна праця, Тракторне – назва села пов’язана з курсом на індустріалізацію держави, з так званою «тракторною акцією», Мопр – названо на честь «международной организации помощи рабочим».
На початку 30-х років - значних змін зазнає сільське господарство, це роки колективізації сіл району. У Солоному організовані колгоспи «Червоне село», «Червоний колос». Створюється:
- Привільнянська МТС ( 1932 році тракторний парк району складав 48 одиниць).
в 1932 році Олександропільська МТС,
а в 1933 – Військова МТС, які надавали значну допомогу молодим колгоспам. 

листопад 1931 року –засновано районну газету. Вона декілька разів змінювала свою назву: “ За електроколгосп”, “Більшовик Солонянщини”, “Червоний прапор”, “Вперед”, що було співзвучно своїй епохі. В наш час газета “Вперед” широко висвітлює діяльність влади, проблеми сьогодення, знайомить з визначними, талановитими людьми.

1932 – 1933 роки – одна з найбільш трагічних сторінок в історії нашого району. Задля впровадження колгоспної системи на голодну смерть були приречені тисячі людей. Репресіям були піддані селяни, яких називали «куркулями» тільки тому, що вони не йшли до колгоспів. Голодомор привів до того, що землю було нікому обробляти. На одного працездатного приходилося 20 га обробітку землі. Ще одна характерна риса того часу – знищення церкв та соборів, які являли собою пам’ятки історії та архітектури нашого народу.
Ця трагедія залишила відлуння в серцях односельчан. На згадку та для вшанування пам”яті в райцентрі на місцевому цвинтарі встановлений пам’ятний хрест жертвам голодомору та політичних репресій 1930-1932 рр.

1933-1934 роки – семирічну школу в Солоному реорганізували в середню, 33 вчителя навчали 450 учнів.

1936 рік - в Солонянському районі було 27 сільських рад, 112 колгоспів, в них 220 польових бригад, ланкових 870, машино-тракторних станцій – 4, які робробляли 149208 га землі. З них 15892 га належало колгоспам. Валовий збір зерна в 1935 році становив 516000 цн/ зерна, в 1936 році – 999634 цн/ зерна. Зросла і вартість трудодня колгоспників.

1937 рік – в Солоному був збудований двоповерховий Будинок культури із залом на 500 місць. Будівля мала привабливий вигляд, з колонами, балконом. При Будинку культури працювали дитяча та доросла бібліотеки.

1938 рік - закінчилось будівництво автостради Дніпропетровськ – Запоріжжя, яка з"єднала Солоне з двома великими промисловими центрами.

1938 – 1939 роки - працівники сільського господарства Солонянського району були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Вони нагороджені дипломами та цінними подарунками. Це П.М. Грива, Я.Л.Костенко, Ф.М.Масько, Л.І.Маєвська, М.О.Московка та інші.
Великі зрушення сталися в галузі освіти, медицини, культури.
Всього шкіл по району на цей період було 77, із них : 53 – початкових школи (навчалося 4443 дітей), 19 – неповних середніх шкіл ( навчалося 5031 чоловік), 5 – середніх шкіл ( навчалося 2666 чоловік).
Функціонувало 22 дитячих ясел на 430 дітей, 117 сезонних дитячих установ на 7166 дітей.
Медичні послуги надавали 4 лікарні - в Солоному, Сурсько-Михайлівці, Військовому та Олександрополі. В селі Солоному була поліклініка з трьома кабінетами : хірургічно-терапевтичний, генікологічний, стоматологічний.
В селах району працювало 8 медичних амбулаторій , 5 медпунктів.
Для задоволення культурних потреб населення працювали різні гуртки ( серед них 15 драматичних, 5 хорових), 4 пересувні кіноустановки, 1 звукова.

18 серпня 1941 року - на перешкоді мирного життя мешканців району стала війна, село Солоне було окуповане німецькими загарбниками. В роки війни на території району діяло два партизанських загони. Частина партизанів була схоплена німцями і розстріляна, а частина влилася в діючі частини Радянської Армії.
За роки окупації в районі було розстріляно 628 чоловік, з них близько 500 чоловік єврейського населення, вивезено до Німеччини 3380 чоловік. Колгоспам завдано матеріальних збитків на суму 25 млн. крб., мешканцям району на суму 23 млн. крб. За звільнення нашого району віддали своє життя близько 19000 чоловік. На території району захоронено 11 Героїв Радянського Союзу.

1943 рік - в ніч з 25 на 26 вересня в районі сіл Військове – Вовніги розпочалося форсування Дніпра. Група солдат 25-ї гвардійської стрілецької дивізії декілька днів відбивала шалені атаки фашистів. В боях за правий берег Дніпра біля с.Військове 52 воїни були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

24 січня 1944 року - район остаточно був звільнений.
За хоробрість і відвагу проявлену в боях з німецько-фашистськими загарбниками 2 уроженця району Юбкін В.П. та Синагін І.Л. удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, близько 5000 жителів району нагороджено урядовими нагородами. Серед них Гаркуша М.В.- повний кавалер орденів Слави трьох ступенів.
Вдячні солонянці навічно вкарбували в історію краю пам'ять про важкі бої на військовому плацдармі, про подвиг партизанів-підпільників К.Р.Волобуєва, С.Д.Голуба, С.І.Охріменка, Д.І.Усенка, К.Я. Терентьєва, Н.Є.Чукмарьова , іменами яких названі вулиці населених пунктів району.
Війна завдала великих збитків народному господарству району. Особливо постраждали села Військове, Вовніги, Малозахарине, Кринички, Єлізарово, Промінь, Наталівка, Дзержинівка, де проходив фронт.

1944 рік - З жаданою перемогою прийшов час відбудови народного господарства. Трудовий подвиг солонян належно оцінений урядом. При повній відсутності техніки, тяглової сили було оброблено та засіяно більшу частину сільськогосподарських земель, за що район був нагороджений перехідним Червоним Прапором Державного Комітету Оборони. Відбудовувалися колгоспні ферми, школи, лікарні, відновлювали роботу культурно-освітні заклади.

1950 рік - сільськогосподарські артілі Солоного об’єднуються в один колгосп «Родіна». Це дало змогу краще використовувати матеріальні ресурси. За ним закріпили 5859 га землі. Працювала олійниця, маслозавод. Була відкрита їдальня. Проводилася робота по благоустрою села, будувалися нові будинки для колгоспників.

1954 рік – робітники (представники) колгоспа ім. Фрунзе став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і одержав в премію вантажний автомобіль.
Колгосп ім. Леніна (с. Григорівка, Мопр, Суданівка, Водяне, Тракторне) протягом 10 років був учасником Всесоюзних та Республіканських виставок досягнень народного господарства. Трудові здобутки господарства відмічені срібними та бронзовими медалями.

1955 рік – поблизу села Любимівка експедицією під керівництвом доктора історичних наук Сміленко А.Т. магніторозвідкою було виявлено два поселення гончарів VII ст..н.е. з печами для опалювання різноманітного посуду. Подальші розкопки всього ремісничого осередку проводились в 1964-1970 рр.

1960 рік - Солоне одержало статус селища міського типу. У післявоєнні роки в Солоному введено в дію маслозавод, комбінат побутового обслуговування, лазню, комбінат продтоварів, міжколгоспну інкубаційну станцію, Будинок піонерів, дитячий садок. Солонянський район став одним з першим в Україні районом, колгоспи якого були переведені на грошову форму оплати праці.
Праця багатьох наших земляків відзначена високими урядовими нагородами. Звання Героя Соціалістичної Праці одержали: перший секретар райкому Компартії України Зінченко Г.Г., свинарка колгоспу ім. Шевченка Братута О.Ф.

1964 рік - будівництво першого промислового об’єкту – Солонянської птахофабрики, яку очолив Герой Соціалістичної праці Полторацький Ф.Ф., а продовжили справу Шейко Є.О., Могильний П.О. Птахофабрика спеціалізувалася на вирощуванні качок без водоймищ.

1969 рік – механізатор Пісоцький В.І. вивів на поле агрегат ККХ-3 і за 22 години зібрав 33,5 га кукурудзи, отримавши врожайність 45ц/га. На той час це був рекорд України.

1973 рік - у районі збудовано та введено в експлуатацію більше, ніж 500 км доріг. Однією з умов подальшого розвитку соціально-економічного копмлексу району стала розбудова мережі доріг з твердим покриттям, що гарантувало цілорічний транспортний зв’язок між усіма населеними пунктами району.
Солонянський район зайняв перше місце в обласному соцзмаганні, був нагороджений грамотою та перехідним Червоним Прапором. З’явилися нові Герої Соціалістичної Праці – голова колгоспу “Прогрес” Піщанський В.С., бригадир колгоспу “Перемога” – Ромащенко П.Д., агроном – овочівник колгоспу імені Калініна – Онуфрієнко І.Я., бригадир когмплексної бригади колгоспу “Прогрес” – Павленко В.П., економіст колгоспу ім.Фрунзе – Заозерна Є.С., директор Солонянської птахофабрики – Полторацький Ф.Ф., обліковець колгоспу ім. Петровського, колишня ланкова – Гончаренко Є.Б.
В селищі Солоне введено в експлуатацію Будинок культури, кінотеатр “Весна”, центральна районна лікарня, 2 школи на 1500 учнів, профтехучилище, 2 будинки побуту, універмаг, ресторан.

70-і роки - в район нарешті прийшла дніпрова вода, почався розвиток малого зрошення сільськогогсподарських земель, ініціаторами якого стали Стремський М.Я., Піщанський В.С., Кубишко М.М. Почалося масове будівництво ставків та водозабірників, виникла необхідність будівництва Солонянсько-Томаківського водоводу.

80-і роки - почалася газифікація перших квартир та будинків Солоного, яка згодом продовжилася в селах району.

1981 рік – був створений птахорадгосп «Молодіжний». Будівництво птахокомплексу на 48 корпусів обійшлося майже в 14 мільйонів карбованців, був розрахований на сто тисяч голів птиці. 19 років очолює це підприємство Могильний П.О. – заслужений працівник сільського господарства України.

1989 рік – відкрито в смт Солоне пам’ятник Т.Г.Шевченко.

1991 рік - почався новий відлік для нашої країни. Свій вагомий внесок в економічну міць області вніс Солонянський район.

1994-1997 рр. - побудовано середні школи в селах Олександропіль, Незабудино, Жданово на 1,5 тис. місць, дитячі установи в Єлізарово та Дзержинівці, сучасні амбулаторії в господарствах «Прогрес» та ім..Петровського, терапевтичний корпус Солонянської центральної районної лікарні та інше.

1998-2001рр - район активно включився в загальнодержавні процеси по реформуванню агропромислового комплексу. В господарствах пройшов процес розпаювання, в результаті якого 17,5 тисяч чоловік стали власниками земельних ділянок. На базі колишніх КСП створились колективні, фермерські, акціонерні товариства, індивідуальні господарства. Вагомий внесок в реалізацію аграрної реформи в районі вніс голова райдержадщміністрації О.В. Польський.

2002 рік - завдяки безпосередній допомозі депутатів обласної ради від нашого району Г.І.Булавки та В.Г.Гузя виконано капітальний ремонт пам’ятки історії та архітектури будинку Бергманів, завершено реконструкцію районного краєзнавчого музею, центральної районної бібліотеки.

29 грудня 2003 року – в Солоному відкрито районну художню картинну галерею. Її засновники директор галереї – Моїсеєнко В.М. підібрала роботи оригінальних майстрів Солонянщини – таких, як Храпко П.П., Тезик В.Д., Дворніченко Л.С., Шмигельський А.С. та інших і об’єднала їх в єдину мистецьку скарбницю району.

Вересень 2005 року – птахорадгосп «Молодіжний» ввійшов у корпорацію «Агро-Овен». На сьогоднішній день завершується реконструкція підприємства, перепрофілювання підприємства на вирощування птиці за голандською технологією.

16 жовтня 2005 року – в селі Малокалинівка Солонянською єврейською общиною під керівництвом ініціатора Усенка А.І. встановлено пам’ятник жертвам Голокосту із викарбуваними прізвищами загиблих.

2007 рік – на території району працює підприємство “Завод Полімердеталь”, яке є найбільшим в районі. Це підприємство вироблояє товари народного споживання із пластмаси, на якому високий рівень заробітної плати.
Сільськогосподарську діяльність в районі здійснюють
49 сільгосппідприємств різних форм власності та 218 селянських (фермерських) господарств.
Основними напрямками є виробництво зерна, соняшнику, продукції тваринництва.

17 вересня 2007 року – за визначні досягнення у спорті присвоєно звання «Почесний громадянин Солонянського району» чемпіонці світу з легкої атлетики серед юніорів Баралей Юлії Юріївні.

2008 рік – район відзначив 85-річчя від дня створення.

3 жовтня 2008 рік –в Солоному відкрито пам`ятний знак для вшанування пам`яті людей, які загинули від голодомору 1932 – 1933 рр. на Солонянщині.

31 січня 2009 року –в місті Дніпропетровську на звітно-виборних зборах обласної організації НСПУ за участю голови НСПУ В. Яворівського, письменниці Олесі Омельченко вручено Диплом лауреата премії імені Івана Сокульського за книгу «Вселюбов».

Травень 2009 року – народні умільці Солонянського району Дворніченко Людмила Сергіївна, Шмигельський Андрій Степанович стали учасниками 7 Всеукраїнської виставки-ярмарки «Українське село запрошує» в селі Пирогове Київської області.

Червень 2009 року – директор Промінської СЗШ Білоус Леонід Олексійович став чемпіоном України з гирьового спорту. 25 червня став чемпіоном світу в місті Керчі АКР. 14 серпня 2009 року Білоусу Леоніду Олексійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин Солонянського району.

3 грудня 2009 року – в обласному конкурсі проектів і програм розвитку місцевого самоврядування Солонянська районна рада стала переможцем за проект «Створення сільським дітям доступних умов оздоровлення та відпочинку у заміському морському дитячому закладі «Орльонок» Солонянського району».

3 грудня 2009 року – в обласному конкурсі проектів і програм розвитку місцевого самоврядування Олександропільська сільська рада стала переможцем за проект «Інноваційні впровадження системи місцевих ініціатив з метою розвитку фізкультури і спорту на території Олександропільської сільської ради».

Травень 2010 року – відбулося перепоховання останків загиблих воїнів під час форсування Дніпра в селі Військове.

Травень 2010 року – Білоус Леонід Олексійович – Почесний громадянин Солонянського району, чемпіон світу з гирьового спорту, удостоєний звання «Видатний патріот Придніпров`я – 2009», згідно рішення конкурсної комісії Дніпропетровського обласного громадсько – політичного об`єднання «Примножимо славу Придніпров`я».